За світовою статистикою, у кожної другої людини є близький родич, який має залежність. Кожна людина, чиє життя затронула залежність, стає безсильною перед психоактивними речовинами та піддається впливу хвороби, страждає від її наслідків, але найбільше наслідки захворювання позначаються на членах сім’ї, де живе залежна людина.
Близькі не можуть залишити залежного з його проблемою, це означало б повний розвал власного життя, а також зраду близької людини якраз у той момент, коли вона найбільше потребує допомоги. Через що, сім’я адаптується до хвороби члена сім’ї, до змін у поведінці, настрою, тим самим підвергають себе постійному стресу, ізолюються від суспільства, формують захисні механізми у вигляді надвідповідальності, надзалученості, серйозності, самобичування, маніпулятивності, надконтролю пил.
Але ці механізми захищають лише психологічний стан, допомагають більш менш функціонувати та утримувати сімейні відносини, але на хворобу чинять негативний вплив.
Частою причиною зриву залежного в процесі лікування алкоголізму та наркоманії є його близьке оточення. Негативним фактором впливу сім’ї на процес одужання є нездорові відносини, тобто неправильне спілкування.
Чому так відбувається? Одним із головних чинників негативного впливу сім’ї на процес лікування алкоголізму та наркоманії є нездорові норми спілкування в сім’ї, тобто звичні правила, за якими у залежній/співзалежній сім’ї прийнято спілкуватися. Наведу кілька таких залежних норм і, відповідно, протилежних норм «здорової» комунікації.
Поради
Поширеною помилкою в спілкуванні з узалежненим – є повчання, надання порад. Наприклад, “Ти маєш робити так…”.У відповідь на що формується протестна агресія, людина робить “все навпаки”.
Краще використовувати інше формулювання, тобто виражати думку. Наприклад, «Гадаю, що буде краще, якщо…», «Я мав подібну ситуацію, я вирішив цю проблему так…» і т.д.
Критика
Для близького оточення залежного характерний підвищений рівень критики, указання на помилки. У залежного це викликає сором, провину та образу, тобто такі почуття, що призводять згодом до зриву. Протилежним до критики правилом – є вказання зон розвитку, що означає – тобто, замість вказівок, що зроблено погано, говорити, що можна покращити, використовуючи правило “+/-/+” Наприклад, після приготовленого обіду замість “Чому пересолена страва, треба було ще приготувати салат”, можна сказати – “Страва приготовлена добре, зверни увагу на сіль, наступного разу було б влучно приготувати ще й салат, в цілому я дуже вдячна тобі за допомогу, ти добре впорався з цим завданням!”
Нав’язування думки
Ще однією частою помилкою у сім’ях із залежним є не тільки надання порад, а нав’язування своєї думки, повчань тоді, коли про це не просять. Чим більшим є нав’язування своєї точки зору, тим більший виникає ефект опору. Для уникнення зворотного ефекту необхідно запитувати людину, чи потрібна порада, зворотній зв’язок та не надавати якщо є відмова.
Безособові (Ти, Ми) – висловлювання
Залежні та співзалежні говорячи про себе використовують безособові займенники “ти” або “ми”. Наприклад, “ми п’ємо вже другий тиждень” або “в нас був запій”, таким чином, людина не приймає відповідальності, а співзалежний в свою чергу, бере відповідальнисть на себе та не звертає увагу на свої власні потреби. Для здорового спілкування краще скористатися правилом особистісних висловлювань (Я-висловлювань, Я-повідомлень). Тобто, коли говориш про себе, необхідно вживати займенники Я, Мені, Мене (замість Ти) та відповідні дієслівні форми. А коли говориш про свого близького, говорити Він (Вона), а не Ми.
